Районна бібліотека

Я, коли писала текст про Гаррісона і треба було послатися на Вільяма Гоупа Годжсона: мені просто треба трохи порісерчити фото Годжсона... це дуже серйозне заняття... так, саме ці фото...

Я, коли треба знову писати про Гаррісона: ЦЕ ВАЖЛИВО! ВИ НЕ РОЗУМІЄТЕ.

На честь букерівських новин відкриваю доступ до минулорічного бонуса, де я розповідаю про свій улюблений роман М. Джона Гаррісона і його творчі методи. А про роман, який, власне, отримав Букера, я теж писала — осьдечки.

З одного боку, радію за діда; з іншого — відзначення конкретно цього роману це трохи брєд. Так, The End of Everything — це стенделоун-твір, але він має сенс лише в контексті всієї попередньої кар’єри Гаррісона, бо це не лише рефлексія на тему «як ми (UK, "західний світ", світ у цілому) тут опинилися», це ще й чесна рефлексія «як я (один із найкращих авторів так званої нової хвилі фантастики) опинився тут (де "Віріконіум" не перевидавався 20 років, але highbrow-критики падають навколішки перед моїми абстрактно-сатиричними новинками)». Коротше, Гаррісона треба відзначати за сукупністю заслуг. Так-так, нарешті цікавий мені автор отримав Букера, а я ходжу і нию: «чому не Нобелівку?!»

Буде дуже прикро, коли хтось купить права на «Кінець усього», а не на фантастику, яку він писав у своєму праймі — чи хоча б «Скелелазів»! Нічого, крім глузливих коментарів від широкої публіки, це не принесе.

​​Дійшли руки до цієї збірки, і я вам скажу, що це потенційний джекпот для видавця — абсолютно позачасова книжка в суспільному надбанні! Звернула на неї увагу через численні порівняння з Вернон Лі, але вони виявилися дещо оманливими. Крім історичних декорацій, тут майже нічого спільного немає з декадентськими казками Лі про tainted love. «Сутінки богів» — це по суті гуморески в міфологічно-орієнтальній тематиці, але такі угарні і люто сардонічні, що декому в жанрі з приставкою «ґрім-» є чому повчитися. (Ґарнетт, давши своєму типовому герою врятуватися з плетива фантастичних пригод і перехитрити диявола, розправляється з ним одним реченням: мовляв, його базікання напрягло Інквізицію, «і він очуняв на галері, що стреміла на Кіпр, де він пав у священній війні проти турка. FIN».) А ці малюнки в виданні 1924 року!