FEDOROV

На початку літа, ще на посаді міністра оборони, я поїхав до Сум. Хотів особисто розібратися в проблемах ППО та знайти рішення для захисту людей.

За кілька днів до цього ворог вдарив КАБами по житлових будинках. Загинули люди. Ми з командою поїхали на місце трагедії покласти квіти.

Там, біля зруйнованого будинку, я зустрів Євгена. Досі памʼятаю біль у його очах.

Євген — поліцейський, який брав участь у Курській операції. У день трагедії він заходив на позиції біля Покровська. Коли побачив на «Віражі» КАБ у напрямку Сум, одразу зателефонував дружині.

Вони ще розмовляли, коли російська бомба влучила в будинок. Його дружина та пʼятирічна донька загинули. Старша донька Вероніка та її подруга дивом залишилися живими.

Після цієї зустрічі я довго думав, що можна сказати людині після такої втрати. Тоді зміг вимовити лише одне: «Пробачте».

У Києві ми зустрілися в Охматдиті, де лікувалася Вероніка.

Згодом я написав міністру оборони Швеції Полу Йонсону й попросив зустрітися з Євгеном і Веронікою. Хотів, щоб він особисто почув їхню історію та побачив, наскільки важливі винищувачі для захисту українців. Цьогоріч ми підписали історичну угоду про Gripen, які вже наступного року допоможуть Україні боротися з російськими КАБами.

Поки увага світу зосереджується на інших подіях, росія продовжує щодня атакувати наші міста. Євген знайшов у собі сили розповідати про трагедію власної родини. Він не дає забути про наслідки російського терору.

Нещодавно його історію опублікувала The New York Times. Важливо, щоб її почуло якомога більше людей. За кожною новиною про війну — реальні люди, чиї життя руйнує росія.

Війна дронів — це гонка технологічних циклів. Перемагає той, хто швидше реагує на зміни на фронті.

Те, що працює сьогодні, уже завтра ворог може навчитися глушити, перехоплювати або знищувати. Тому наша ставка — на швидкість. Ми адаптуємо розробки під реальні запити бригад і нарощуємо серійний випуск.

Нещодавно був на виробництві групи українських defense tech-компаній, які виготовляють дрони, наземні роботи та інші засоби для фронту. Побачив увесь цикл — від підготовки конструкцій під серійне виробництво до тестування готових виробів. Зараз вони виготовляють до 50 виробів на день.

Гнучкість — головна перевага. Від нового запиту військових до серійного випуску — мінімум часу. Саме такий підхід наближає наступний технологічний прорив.

Продовжуємо шукати сильні команди та інноваційні рішення.

Упевнений, університети мають стати серцем розвитку військових технологій в Україні

Нещодавно зустрічався зі студентами Українського католицького університету. Багато з них уже працюють над робототехнікою, створюють прототипи та власні продукти.

Україна стала одним зі світових центрів виробництва дронів. Наступний великий етап — тотальна роботизація. Ми вже запустили проєкт Армія роботів і будемо активно рухатися до повної заміни людей роботами на найнебезпечніших ділянках фронту. Для цього потрібні нові інженерні рішення, автономні системи та Physical AI.

Студенти можуть відіграти ключову роль у цій трансформації. У них є сміливість експериментувати, створювати те, чого ще ніхто не робив, збирати команди й запускати власні компанії. Важливо, щоб ці ідеї перетворювалися на реальні продукти.

Також провів лекцію для магістрів Школи публічного управління УКУ про полісімейкінг — як знаходити рішення складних проблем, формувати державні політики та впроваджувати зміни, що покращують життя людей.

Дякую студентам за цікаві запитання, ідеї та класну дискусію.