Монова

Валерій Пузік

як ви
проповідники та поети?
готові до нової важкої зими
і нових слів про старе?

чи вистачить вам голосу
перекричати сирени?
чи вистачить віри
коли погасне світло?
коли янголи вийдуть з укриттів
і побачать руїни своїх храмів?

бо знову народиться хлопчик
у підвалі без світла й тепла
і мати загорне його в ковдру
і покладе між двох бетонних стін
щоб уберегти від ірода
який цього разу має ракети
супутники
і право вето

і знову троє волхвів
принесуть йому дари
турнікет
павербанк
і пляшку питної води

а пастухи
лишаться на своїх позиціях
стерегти ніч
і небо
з якого замість зірок
падатиме залізо

як ви
проповідники та поети?
чи готові назвати речі
своїми іменами?

коли хліб стане тілом
а вино кров'ю
не в переносному значенні
а буквально
на кухні розбитої квартири?

коли лазар не встане
хоч скільки клич його на ім'я
коли петро тричі зречеться
але не до співу півня
а до ранкового зведення
коли юда продасть
за тридцять срібняків
координати

і знову буде потоп
але ной не збудує ковчега
бо всі дерева згоріли
бо всі теслі на фронті
бо море заміноване
і навіть голуб
не повернеться з оливковою гілкою

як ви
проповідники та поети?
готові до нової важкої зими?
коли бог мовчатиме
а люди говоритимуть пошепки
щоб не розбудити дітей
щоб не витратити останнє тепло
щоб не почула смерть
яка ходить під вікнами
і перевіряє адреси?

і якщо знову прийде месія
не впізнаєте його за німбом
він буде в брудному бушлаті
із землею під нігтями
із порожнім магазином
і фотографією доньки
в нагрудній кишені

він не помножить хліб
не перетворить воду на вино
не зцілить сліпих
він просто винесе пораненого
з-під обстрілу
і повернеться за наступним

і коли його запитають:
де було царство твоє?

він відповість:
там
де ми тримали посадку

як ви
проповідники та поети?
чи знайдете слова
для тих хто повернувся?
для тих хто не повернеться?
для тих хто досі лежить
у холодній землі
і чекає воскресіння
яке вкотре відкладається
до весни?

бо зима буде довгою
і темрява буде довгою
і навіть на сьомий день
ніхто не відпочиватиме

а на восьмий
хтось вийде з підвалу
набере в долоні снігу
розтопить його на вогні
і поділиться водою
з незнайомою людиною

і можливо
саме так
почнеться новий завіт.

«Я думав, що помру вже» — каже девʼятирічний поранений хлопчик поліцейському, який прибіг на місце російського удару в Глухові Сумської області.
Через кілька хвилин, під час повторного удару, поліцейський накрив дитину своїм тілом і теж отримав поранення.
З цього ж будинку була евакуйована бабуся хлопчика, а пізніше з-під завалів дістали живого собаку.
Я би хотіла спитати у тих любителів узагальнень, які щосили форсили тему «Он у Кракові поліція, а у нас в Україні насрано» — що ви там? Оце відео викладати будете?
І таких випадків не один насправді, але коли в сраці сверблять меншовартість і знецінення, то немає місця для обʼєктивності.

Я зараз читаю про рефлексивне управління багато, тому постійному виникненню подібних ситуацій не дивуюсь.
Ъускіє добре знаються на таких штуках, а саме: як використовувати наші вразливості через нас самих.
Іноді, правда, ще ворушу бровами, коли бачу, хто саме у нас це носить