TEIVAZ
tg8.5 тыс. подписчиков
Открыть пост ↗
Знищення радянською пропагандою германського сліду в Україні
Головною причиною та апогеєм цією політики, являється післявоєнна антинімецька істерія й ідеологічна війна. Після 1945 року все германське автоматично асоціювалося з фашизмом. Рейх під час війни активно використовував готську тему: плани перейменувати Крим на Готенланд, пошуки арійської спадщини, лозунги, що германці давні господарі цих земель.
Радянська відповідь була дзеркальною і тотальною:
Офіційна концепція вимагала, щоб історія Східної Європи була максимально "слов’янською" з найдавніших часів. Черняхівська культура мала стати доказом ранньої слов’янської державності, а не германського королівства Ерманаріха. Готи в цій схемі могли бути лише "завойовниками" і "прийшлими", які нібито не залишили глибокого сліду. Визнання значної германської ролі руйнувало картину "споконвічно слов’янських земель" і підривало ідею спільної "давньоруської народності" як колиски "трьох братніх народів".
Після депортації кримських татар 1944 року історію півострова активно переписували під російсько-слов’янську безперервність. Кримські готи, які зберігали ідентичність і мову понад тисячу років, були незручними свідками багатошарової, не-слов’янської історії.
Радянська влада знищувала не лише християнство, а й будь-які альтернативні язичницькі традиції. Германське язичництво було подвійно небезпечним: воно було і націоналістичним і релігійним. Краще було взагалі не згадувати, що на цих землях століттями існувала інша, не-слов’янська язичницька традиція.
Після війни проходили спеціальні сесії, де формулювалася "правильна" лінія. У 1952 році на сесії Кримської філії АН СРСР було прийнято обов’язкове рішення: готи прийшли в невеликій кількості, швидко розчинилися серед аланів і сарматів і не залишили помітного сліду. Писемні джерела про них оголошувалися помилковими. Це вже була не наука, а директива.
Черняхівську культуру насильно слов’янізували. У 1940–50-х роках домінувала версія, що це культура антів. Германський компонент замовчували або ставили на останнє місце. Навіть коли пізніше визнали поліетнічність, акцент робили на слов’янах, сарматах і фракійцях, а готів зводили до панівної військової верхівки, яка нібито не вплинула на культуру. Дослідників, які наполягали на значній готській ролі, звинувачували в "буржуазному націоналізмі" або "підігруванні фашистським теоріям".
Праці, які серйозно розглядали готську присутність не друкували, або вимагали переписати. Довоєнні дослідження оголошували буржуазними і ворожими. Археологів і істориків змушували публічно відхрещуватися від готської теорії. Михайло Брайчевський прямо називав її "знаряддям виправдання хижацьких зазіхань на наші споконвічно слов’янські землі".
У підручниках Черняхівська культура подавалася як слов’янська або переважно слов’янська. Держава Ерманаріха якщо і згадувалася, то як чужорідне утворення, яке швидко розпалося. Кримські готи майже зникли з наративу. Пам’ятки, раніше пов’язані з готами, почали атрибутувати переважно аланам. Так зберігали матеріал, але викреслювали германський зміст.
Як наслідок, кілька поколінь виросли з переконанням, що серйозної германської (а отже й одіністичної) присутності на цих землях майже не було. Сліди ансів, германських культів й військово-сакральних традицій свідомо витіснили на периферію.
Це була системна робота зі стерилізації історичної пам'яті. Ми повертаємо її не щоб "переписати" історію під себе, а тому що брехні і замовчування окупантів, нащадки котрих нині знищують нашу неньку, не можуть бути частиною нашої парадигми.
Хто зна, якби не це наша віра могла б сприйматися набагато звичніше на цих землях, як це сталось в наших іберійських та ломбардських братів.
Telegram/Contact
Головною причиною та апогеєм цією політики, являється післявоєнна антинімецька істерія й ідеологічна війна. Після 1945 року все германське автоматично асоціювалося з фашизмом. Рейх під час війни активно використовував готську тему: плани перейменувати Крим на Готенланд, пошуки арійської спадщини, лозунги, що германці давні господарі цих земель.
Радянська відповідь була дзеркальною і тотальною:
якщо ворог говорив про готів, значить, готів треба стерти або максимально применшити. Будь-яке серйозне визнання готської присутності сприймалося як "підігрування німецькому імперіалізму".
Офіційна концепція вимагала, щоб історія Східної Європи була максимально "слов’янською" з найдавніших часів. Черняхівська культура мала стати доказом ранньої слов’янської державності, а не германського королівства Ерманаріха. Готи в цій схемі могли бути лише "завойовниками" і "прийшлими", які нібито не залишили глибокого сліду. Визнання значної германської ролі руйнувало картину "споконвічно слов’янських земель" і підривало ідею спільної "давньоруської народності" як колиски "трьох братніх народів".
Після депортації кримських татар 1944 року історію півострова активно переписували під російсько-слов’янську безперервність. Кримські готи, які зберігали ідентичність і мову понад тисячу років, були незручними свідками багатошарової, не-слов’янської історії.
Радянська влада знищувала не лише християнство, а й будь-які альтернативні язичницькі традиції. Германське язичництво було подвійно небезпечним: воно було і націоналістичним і релігійним. Краще було взагалі не згадувати, що на цих землях століттями існувала інша, не-слов’янська язичницька традиція.
Після війни проходили спеціальні сесії, де формулювалася "правильна" лінія. У 1952 році на сесії Кримської філії АН СРСР було прийнято обов’язкове рішення: готи прийшли в невеликій кількості, швидко розчинилися серед аланів і сарматів і не залишили помітного сліду. Писемні джерела про них оголошувалися помилковими. Це вже була не наука, а директива.
Черняхівську культуру насильно слов’янізували. У 1940–50-х роках домінувала версія, що це культура антів. Германський компонент замовчували або ставили на останнє місце. Навіть коли пізніше визнали поліетнічність, акцент робили на слов’янах, сарматах і фракійцях, а готів зводили до панівної військової верхівки, яка нібито не вплинула на культуру. Дослідників, які наполягали на значній готській ролі, звинувачували в "буржуазному націоналізмі" або "підігруванні фашистським теоріям".
Праці, які серйозно розглядали готську присутність не друкували, або вимагали переписати. Довоєнні дослідження оголошували буржуазними і ворожими. Археологів і істориків змушували публічно відхрещуватися від готської теорії. Михайло Брайчевський прямо називав її "знаряддям виправдання хижацьких зазіхань на наші споконвічно слов’янські землі".
У підручниках Черняхівська культура подавалася як слов’янська або переважно слов’янська. Держава Ерманаріха якщо і згадувалася, то як чужорідне утворення, яке швидко розпалося. Кримські готи майже зникли з наративу. Пам’ятки, раніше пов’язані з готами, почали атрибутувати переважно аланам. Так зберігали матеріал, але викреслювали германський зміст.
Як наслідок, кілька поколінь виросли з переконанням, що серйозної германської (а отже й одіністичної) присутності на цих землях майже не було. Сліди ансів, германських культів й військово-сакральних традицій свідомо витіснили на периферію.
Це була системна робота зі стерилізації історичної пам'яті. Ми повертаємо її не щоб "переписати" історію під себе, а тому що брехні і замовчування окупантів, нащадки котрих нині знищують нашу неньку, не можуть бути частиною нашої парадигми.
Хто зна, якби не це наша віра могла б сприйматися набагато звичніше на цих землях, як це сталось в наших іберійських та ломбардських братів.
Telegram/Contact
Новый список