Місяцями ми з хлопцями жили думкою повернутися додому і звільнити рідне місто. Памʼятаю людей, їхні емоції та радість від нашої зустрічі. Це було неймовірно.
Сьогодні радість від тих спогадів змішується з болем. Херсон щодня руйнують, його мешканців убивають, а війна триває. Тому справжнє святкування залишимо на той день, коли в наше місто повернеться мир.
А сьогодні просто згадаємо той день і всіх, завдяки кому він став можливим. Вічна слава кожному, хто віддав життя за звільнення Херсона. А Сальдо та іншим підарам бажаю того ж, що й чотири роки тому 😉