Рів з крокодилом

⬆️⬆️

доречі, останні місяці майже припинили надходити донати з-за кордону. розумію ціх людей й низько вклоняюся за їх багаторічний внесок. але розумію, як демотивує спостерігання, як стікаюча кровʼю держава годує маленьку армію бандосів з 90-х у найгіршому сюжетному міксі Тиквера, Тарантіно та Аранофскі.

в них - мільярди. в вас - копійки. а в мене голодні старухи, й по емпатію та гроші я йду саме до вас.

ми винні уявляти, що держава - то ми.

бо якщо уявити, що держава - це дука, кравченко та боксер, то пізда нам, громадяне.

давайте збирати на старих. карти у коментах.

світлина стара, початок Вторгнення, запроси від людей тоді записувалися просто де прийдеться, от на картонці, що валялася на полу сховища. це - архіви мого всесвіту.

бо їх світи для мене незбагненні, my ass.

#справаКарфаген
#волонтерськібудні
#бабусікостенка

#справаКарфаген

паралельні світи, у яких ми існуємо. протилежні цінності, що ми сповідуємо. безоглядно далекі одне від іншого життя, яке ми живемо.

глибинний ахуй спіткав пересічного українця від останніх плівок НАБУ. хтось поринувся (й я теж) перераховувати спіжджене у дрони, снарягу чи соціальну гуманітарку; дехто завалив від освідомлення, що кришування бандитизму - за влучним виразом когось з фб - «виявилося не кришою, а саме будівлею», хтось ніяковів від моторошного відео, де людину забивають молотками.

я охуїв від іншого. самий конструкт держави виявився отруєним умовним десятком людей, яких приголубила фсбшна криса з репутацією транскордонного наркобарона. останньому достатньо було підібрати ключик до десяти осіб, що приймають рішення, й тре констатувати, що він з цією задачею впорався як бусінка.

заарканити цих людей можна було лише за однієї умови: наявності в них того самого, вовчого світосприйняття, де за бабло заважаючу людину обливають кислотою. як умовний десяток осіб, що керують силовим блоком держави, виявилися як відксерокопійовані з ліхіх пацанів з «Бумєра» - то питання для наступних серій.

внаслідок такої вишуканої колаборації ми стали свідками кількох сюжетних ліній, вражаючих своїм кінематографічним натуралізмом: хлопці, що заходять в ОП з лівої ноги, перетирають, чи краще забивати журналіста кувалдою чи облити кислотою; генпрокурор воюючої країни зйобується в екзіль, виписавши собі власноруч командировку до Франції; генерал спецслужби хуярить сокирою власні телефони, коли до нього приходить НАБУ, та тримає збройну оборону; за легким підписом двух-трьох ключових персон держави в країні відкривається та півроку працює потужна мережа наркошопів з охуїтельним бюджетом на рекламу та оренду приміщень; топ-посадовці забезпечують кришу мережам шахрайськіх кол-центрів, а їх коханки обурюються, що не можуть похизуватися піждженим в інсті, та неабияк сцуться (й це втішно), що чорний воронок приїде й по них.

усе це супроводжується важким, як дихання агонізуючого, мовчанням першої особи держави. мовчить президент, мовчить голова фракції, мовчать парламентські комітети, лише солодкоголосий соловей з метаіронічним прізвищем Абакумов продовжує й продовжує годувати нас цією крінжовою «Рабинею Ізаурою».

а знаєте, чому фігуранти такі спокійні у клітках залу суда? бо вони знають, що створена ними система настільки стійка, настільки інфільтрована у самий скелет держави, що вона обовʼязково їх врятує. організм відстоює вражений орган за допомогою імунітета. влада, що базується на кримінальних фінансових стовпах, захищає їх за допомогою мовчання.

«тема за два-три года сама по себе умрет <…>, новая власть сметёт эту тему нахуй. братуха, не провтыкайте момент».

вони й не провтикали.

оці люди саме зараз живуть своє найкраще життя. не збіглі через Тису вкраїнчики, не ухилянти, загниваючі у власних хатах, а оці ситі, посміхнені, хлопи, що блищать нам білозубим оскалом зза ґрат: «раазберёмся».

він розбереться, я вірю. а потім його адвокат буде стверджувати, що «незрозуміло, чим саме завдають ударів. це може бути дерев’яна палка, а може бути щось легке або м’яке». пластиковий меч Дарта Вейдера, наприклад.

а ви, лохи, й далі йдіть збирайте на дрони по двадцять гривень. он, за Дуку, кажуть, вже наскирдували сто лямів застави по усім департаментам «контори», оце називається швидко закритий збір, а нє оце ваше «дайте сто гримнів на автогуму бійцям».

ми не можемо співіснувати у одних світах. я ніколи не розʼясню, чому мені соромно просити стареньку сфотографуватися з банкою тушонки, хоча цього вимагають донатори, людині, яка хвилюється, чи не зможе побитий піти своєю ходою.

«не, там ноги как тряпочки валялись», - відповідає інший емпат. це каже людина, що знаходиться у парі рукостискань від Президента, та.

на тлі усього цього пиздеця я знову прошу грошів на старих. уся їжа розвезена (невздовж чекайте на харчовий збір), але потреби, що закриваються грошима, лишаються.

#волонтерськібудні
#бабусікостенка

⬇️⬇️

вже більше півроку спостерігаю вкрай погану тенденцію.

як ви знаєте, на початку кожного місяця я збираю двадцятку хлопцям на Запорізький напрямок. це обовʼязковий збір, який я не можу пропустити на кшталт своїх #бабуськостенка. бо якщо я навіть три місяці не буду збирати на старих, я зможу годувати їх зі своїх резервів.

у бійців такого резерву немає. більш того, та двадцятка розпилюється у перші пару тижнів, а потім оті «побутові» витрати повністю лягають на їх кишені.

гас на кухню. пальне у баки. будматеріали, госпматеріали, плівка/цвяхи. квартплатня. автозапчастини та нескінчений ремонт скалічених на бойових виїздах «коников».

й ось щоразу, як я оголошую цей збір, в країні трапляється чергова (ключове слово тут саме «чергова») корупційна хуйня, яка геть вишибає землю з-під копит. вишибає саме неспівставністю цифр: ми колотимося, щоб нашкребти всратих двадцять тисяч гривень на забезпечення армійського підрозділу, а голова ОП тим часом легалізує півмільярда грошів через елітні хатинки.

я подивився аж до кінця весни й дійшов висновку, що кожен мій військовий збір супроводжувався одіозними корупційними скандалами. й це писдець, пані й панове, це повний писдець.

початок травня. я збираю на пальне, якого не вистачає завжди, Міндіч збирає на будівництво кооперативу «Династія» - ну, тобто, простий нарід широко дізнається про це.

увесь червень країну штормить від регіональних зловживань на держзакупівлях; «Укроборонпром» та $3,5 млн хабар у Генпрокуратурі. я збираю двадцятку гривень на ремонт автівок.

липень. я колочуся по фейсбуку у пошуку грошів на гас для кухонь бійцям. у інфопросторі царує справа «Мідас» та десятки мільонів доларів, піжжених з української енергетики за останні пʼять років.

серпень не зупиняється: «Форест Гамп», «Феміда», Микитась, Мудра, Галущенко. відмивання/легалізація бабла, рейдерство, заволодіння активами, Офіс президенту та нардепи, що прикурюють з цієї теми. «чого ти кисла така, я тобі залишив майже чотири мільйони доларів». я знову збираю на дизель бійцям двадцяточку гривень.

вересень - взагалі намисто з перлин серед корупційних інфоприводів. Генпрокуратура банкує, легализація шахрайськіх кол-центрів, відмивання десятків мільонів гривень, Канцлер-Кропива, «ебать так королеву», власне симулякр королеви з палєвною інстою та унилою трьошечкою баксів зарплатні. Генпрокурор Кравченко зʼябується за кородон, Саша знову збирає 20 тисяч, й знову на пальне.

й ось сьогодні. мені знову треба двадцять тисяч на Запорізький напрямок. і знову зранку у стрічках феєрія: плівки НАБУ, Мексиканець з фсбшною рукою у дупі, облити Бігуса кислотою, екс-премʼєрка може бути повʼязана з мережою наркошопів, на плівках імена найвищих керівників держави - міністри, офіси президента та генпрокурора; фальшиві гроші, замовні вбивства, бруд, бруд, бруд.

а двадцятку бійцям треба на вчора. тож, френди, #збірнануль.

реквізити банки у коментах, кожен репост, кожна гривня важливі.

продовжуємо робити своє, незважаючи на підарасів, яким війна не війна, а жнива.

ми все одно переможемо, хоч й не завдяки, а всупереч.

UPD: збір закрито, люди, ви - міць!