Колись за сьогоднішніми подіями знімуть фільму. І це буде фільма не про війну та героїчних хлопців. Це буде кримінальна драма. Причому в стилі балабановських «Жмурок» як підмітив Денис Бігус.
Але навіть Балабанов почав би виробляти електрику, обертаючись у труні від однієї думки про те, що відбувається в Україні. Такий матеріал пропадає!
Бо то було художнє кіно, і сценаристу виписували люлей — шо так не буває, та то всьо стереотипи й штампи, гротеск та всрата фантазія.
І тут Україна каже:
— Потримайте моє пиво! Ось вам справжній сценарій із життя.
Тільки уявіть — керівник міжнародного наркокартелю обговорює, як зайти в долю до людей, які нібито мають вплив на міністра внутрішніх справ. Щоб той не заважав торгувати наркотою. Не просто хабар дати, а повноцінне бізнес-партнерство організувати!
Цілий генерал-майор СБУ вирішує питаньочка голосом та інтонацією рєшали з якоїсь «Молдаванки» або «Подолу».
Колишній голова СБУ, як з’ясували журналісти, давній знайомий чувака, який рішає питання для міжнародного наркокартелю. А голова того картелю у своїх розмовах ще й згадує контакти з ФСБ.
Поліція та спецслужби натурально через державну систему відеоспостереження наводять бойовиків на потенційних жертв, а потім ще допомагають замітати сліди. За версією слідства, звісно.
В Офісі генпрокурора — от прям лакшері-сервіс із кришування та захисту колцентрів.
А вся індустрія шахрайських колцентрів в Україні — це, на хвилиночку, за оцінками дослідників, до ярда американських гривень обороту на місяць!
НАБУ говорить про щонайменше 52 колцентри та тариф близько $7 тисяч на місяць за прикриття одного офісу. Тобто було куди рости.
І яскрава вишенька на цьому говньованому тортику — голова наркокартелю, який, судячи з розмов, і сам не має особливих ілюзій щодо всієї цієї мусарської двіжухи і вважає їх конченими. Ну хоча б тут по факту.
Дивовижна у нас країна.
Балабанов знімав гротескний кримінальний фарс про бандитів, продажних ментів і всратий пострадянський світ.
А у нас це матеріали кримінального провадження НАБУ. І найстрашніше навіть не те, що Балабанов від цього охуїв би, а те, що його сценаристу за такий сюжет сказали б:
— Переписуй нахуй. Так не буває.
А воно як, блядь, буває.
KASHPUR