ДжанлукаЛападула (Юрій Шевченко)

Про Леана: «Я справді дуже тепло до нього ставився як до людини, як і до всіх інших футболістів. Але саме від нього ми всі очікували чогось більшого. Думаю, футбол перестав бути для нього головним пріоритетом. У цьому, на мою думку, і полягає ключ до розуміння ситуації. Музика, мода, інші речі. Але я ніколи не ставив під сумнів його відданість Мілану. Ти відчував, що йому подобається грати за цей клуб і що він страждає через те, що не може демонструвати належний рівень. Я намагався проводити з ним індивідуальні розмови частіше, ніж із будь-яким іншим футболістом. І щоразу після такої розмови виходив із позитивними відчуттями. Я відчував, що він справді хоче змінити ситуацію. Але іноді одного бажання недостатньо».

Про менталітет: «Сьогодні ми живемо в епоху соціальних мереж. У 16 років ти вже можеш бути футболістом, який заробляє мільйони євро. І в таких умовах виникає проблема: тобі потрібно керувати не просто гравцем, який фактично ще дитина, а цілою компанією, що стоїть за ним: родиною, агентами, дівчатами. Це перешкоди, яких раніше не існувало. Ми належали до покоління, яке грало у футбол на вулиці. Тоді батьки мало не силою заганяли нас додому. А сьогодні їх доводиться мало не силою виганяти з дому, тому що вони цілими днями сидять перед комп'ютерами. Ми трохи втратили цю культуру, і це наша власна провина. Виховання та дисципліна – ключ до успіху».

Про Фюллькруґа: «Все просто. До нас він прийшов після невдалого періоду в Англії, коли до нього ставилися з великим скептицизмом. А потім, щойно все почалося, він зламав палець на нозі. Ніхто ніколи не розповідав, що протягом двох місяців йому робили ін'єкції просто в кістку, щоб він міг тренуватися. Уявіть, що потрібно було, аби він ще й виходив на поле. Я знав, що це саме той центральний нападник, якого бракувало команді, – за своїми характеристиками й розумінням гри. Його майстерність не можна ставити під сумнів. Лише за два роки до переходу в Мілан він грав у фіналі Ліги чемпіонів. Іноді навіть для дуже сильного футболіста вирішальне значення має те, як він почувається. Чи відчуває, що його цінують, що в нього вірять, що з ним рахуються. Я ніколи не сумнівався, що Фюллькруґ здатний показувати те, що демонструє зараз».

3/3

🌐 ДжанлукаЛападула

Про поразку від Кальярі в останньому турі: «Думаю, для мене це був найгірший матч у житті. Того вечора я відчув такий біль і таке розчарування перед уболівальниками на стадіоні, що не забуду цього до кінця життя».

Про Кардінале: «Я щойно приземлився в Римі, і мені було дуже приємно отримати дзвінок від Кардинале. Він хотів зрозуміти, що відбувається з трансфером Яшарі. Я пояснив йому всі обставини, і мені дуже сподобалося, коли він сказав: «Якщо тобі щось потрібно, якщо необхідно витратити трохи більше грошей – дай мені знати, тому що я поруч». Але потім у мене фактично не було можливості безпосередньо спілкуватися з ним. Частково це було свідоме рішення. Наді мною були інші люди, і я ніколи не хотів обходити їх у ієрархії. У мене не було прямих робочих стосунків із Кардинале. А можливість безпосередньо обговорювати ситуацію допомогла б усім. Не лише мені, а всім. Якби ми виклали на стіл усі проблеми й обставини, то змогли б вирішити багато питань значно раніше. Але думаю, що для Кардинале це також новий досвід. Раніше він працював з іншими видами спорту в Америці. Зараз він зробив важливий крок: узяв відповідальність на себе й почав особисто брати участь у процесах. Я хотів би, щоб така присутність була й тоді, коли я працював у клубі, тому що це могло б дуже допомогти. Але для Мілана краще пізно, ніж ніколи. Тепер він сам ухвалюватиме рішення й нестиме за них відповідальність – як за успіхи, так і за невдачі».

Про Модрича: «Насправді це він переконав мене. У нього було неймовірне бажання грати за Мілан. Я захотів провести відеодзвінок ще до того, як поїхав особисто з ним зустрічатися, тому що просто не міг у це повірити. Але вже через п'ять хвилин розмови я зрозумів, що саме такого футболіста нам і бракувало. Не лише завдяки його ігровим якостям, а й через те, якою людиною він є, якою постаттю для команди, де такого футболіста не було. Він ніколи нікому не відмовляв. Сфотографуватися з дитиною, дати автограф, зустрітися з кимось, поспілкуватися – він завжди погоджувався. Саме такі речі показують, що скромність є ключем до всього в житті. Я пишаюся тим, що привів до Мілана такого великого чемпіона. На мою думку, якщо він захоче, то без жодних проблем зможе відіграти ще два сезони. Він не пропустив жодного тренування. Іноді це ми самі його зупиняли, тому що він завжди був готовий працювати. Любити футбол настільки сильно в такому віці – це справді заслуговує на величезну повагу».

2/3

🌐 ДжанлукаЛападула

Іґлі Таре – про сезон в Мілані.

Про вибір Аллеґрі: "Я думаю про досвід, який він мав на той момент. Коли я прийшов, єдине, про що мене попросили, – запросити італійського тренера, а не іноземця. У мене були певні варіанти серед закордонних тренерів. Але досвід роботи з Консейсаном та Фонсекою був не тим, чого хотіли в клубі, тому мені поставили завдання знайти італійського тренера».

Про непотрапляння до Ліги чемпіонів: «Рана досі величезна. Думаю, від першого дня мого приходу в Мілан я сам поставив себе під тиск через умови угоди. Я сказав: «Якщо я повинен прийти сюди лише заради виходу до Ліги чемпіонів, тоді не розумію, куди потрапив. У Мілана зовсім інша історія». Я повинен був розпочати певний процес. І найбільше мене засмучує те, що люди, які керували клубом, не розуміли, скільки часу для цього потрібно. Натомість зараз це справедливо визнають: щоб побудувати команду, здатну боротися за перемоги, потрібні кілька трансферних вікон. На початку я відчував відповідальність за те, щоб якомога швидше скласти всі елементи докупи. Адже після поразки у фіналі Кубка Італії попереднього сезону залишилися серйозні проблеми. Я навіть не знав, із чого почати.

Але думаю, що минулого літа ми виконали важливу роботу. Ми продали футболістів на великі суми й водночас запросили десятьох нових гравців. А потім потрібен час, щоб інтегрувати новачків, познайомити їх із новими футбольними ідеями та створити згуртований колектив, який прагне перемагати.

До березня-квітня ми залишалися командою з певними проблемами, але перебували серед лідерів турнірної таблиці. А потім, в останніх десяти турах, – психологічний провал. На нього також дуже сильно вплинули певні зовнішні обставини, які я не хочу тут обговорювати. Але ми також винні. І насамперед я сам разом із Максом. Ми повинні були уважніше поставитися до певних процесів. Нам слід було більше бути поруч із командою, щоб допомогти їй дійти до кінцевої мети. Я вірю в командний дух, у згуртованість – від керівництва клубу до футболістів. Коли така єдність існує, вона передається й команді».

Про звільнення: «Я поважаю рішення, яке вони ухвалили. Прийняв його з величезним жалем, проте ніколи не ставив під сумнів, тому що наді мною є люди, які повинні ухвалювати рішення щодо майбутнього клубу. І коли вони вирішили обрати інший шлях, ти повинен це прийняти. Я знаю, що все могло скластися інакше. Навіть набагато краще.
Я назавжди залишуся вболівальником Мілана, навіть після такого досвіду».

Про команду: «На початку в мене склалося враження, що команді дещо бракувало лідерства. Запрошення Модрича – а ще однією нашою метою був Ґраніт Джака – було спрямоване саме на те, щоб привести до колективу справжніх особистостей. Футболістів із важливими якостями, здатних вести за собою інших. Ґраніт не прийшов, натомість прийшов Лука, який має інший стиль лідерства. Він лідер без гучних слів, завдяки власній поведінці на полі. Я мав можливість познайомитися з Майком Меньяном – надзвичайним хлопцем, людиною, яка всією душею віддана футболці Мілана. Ґабб’я – ще один фантастичний хлопець, який живе цим клубом. Рабьо також. Його досвід говорив сам за себе.

Найбільше мене засмучує те, що я очікував трохи більшої відповідальності та лідерства від Пулісіка. Це футболіст дуже високого рівня, майстерність якого не викликає жодних сумнівів. Але з погляду ефективності траплялися речі, яких я ніколи раніше не бачив за свою кар'єру. Наприклад, Хіменес. Надзвичайний хлопець, футболіст, чия статистика говорила сама за себе, але протягом року він не міг забити жодного гола. Потім сталося так, що Пулішич не забивав шість місяців. А Леан – чотири місяці. Це ситуації, які вкрай рідко трапляються в футболі. Буває, що ти не можеш забити місяць чи два, але настільки тривалі періоди без голів суттєво вплинули на підсумкові результати команди».

1/3

🌐 ДжанлукаЛападула