Це сходження стало для мене акліматизаційним і тренувальним перед Ама-Даблам. Зізнаюся, спочатку я недооцінила цю гору.
Вертикальний рельєф, постійний рух по мотузках із жумаром — спеціальним затискачем для підйому. І все це за температури −20 °C. А на висоті понад 6 000 метрів через нестачу кисню складно не лише підійматися, а й просто рухатися.
Зараз уже спустилася до висоти близько 4 000 метрів. Лежу у своєму спальному мішку повністю виснажена. Відпочиваю й відновлюю сили — попереду ще шлях до Ама-Даблам.
Зовсім скоро поділюся враженнями та розповім більше про це сходження. А поки — даю собі час на відновлення.
Дякую, що ви зі мною 🤍