Вперше державний виш запровадив посаду — Chief Innovation Officer — і цим університетом став КАІ. Першим директором з інновацій у КАІ став Антон Бец.
За його плечима понад 20 років у бізнесі та державному секторі: Vodafone, Мінцифри, Мінекономіки, масштабні національні проєкти. Його кандидатуру Наглядова рада затвердила за результатами відкритого багатоетапного конкурсу.
І тут є два очевидні запитання.
Звідки в державного університету гроші на досвідчених управлінців із ринку?
Відповідь — автономія. Статус державного некомерційного товариства дає КАІ можливість самостійно визначати умови оплати праці, виходячи за межі тарифної сітки. Це дозволяє пропонувати конкурентну винагороду фахівцям, яких потребує університет. Крім того, нас підтримують бізнес-партнери, які вкладаються в розвиток КАІ.
А чому Антон обрав університет, хоча міг продовжувати кар’єру в бізнесі?
Він пояснює це свідомим вибором: його мотивують складні системи й завдання, де зміни мають масштабний і тривалий вплив. У КАІ є освітня та наукова основа, на якій можуть виростати технології й компанії. Антон прийшов застосувати підприємницьке та продуктове мислення: зрозуміти потребу, знайти рішення і довести його до бізнес-результату.
Саме цього часто бракує університетським інноваціям. Є дослідження, перспективні розробки, студентські ідеї. Але хто їхній покупець? Яку проблему вони вирішують? Хто заплатить за продукт?
Часто університети оголошують: «Ми відкрили акселератор чи інкубатор стартапів — уже молодці!»
На мою думку, це лише десята частина роботи.
Акселератор може допомогти команді перевірити ідею та підготувати презентацію. Далі потрібно створити й випробувати прототип, визначити права на технологію, домовитися про частки засновників, знайти фінансування та першого клієнта. Команді потрібні доступ до лабораторій, юридичний супровід і зрозумілі правила співпраці з університетом. Без цього після фінального заходу вона ризикує залишитися сам на сам із тими ж проблемами.
Завдання Антона — побудувати систему, яка допомагатиме проходити весь цей шлях:
🔹 розвивати науковий парк і знаходити замовників для університетських розробок;
🔹 підтримувати створення спін-офів — компаній на основі університетських технологій;
🔹 залучати бізнес до спільних досліджень;
🔹 допомагати студентським стартапам доходити до інвестицій і продажів.
Тут важливі й співпраця з YEP Accelerator, і міжнародні партнери, і технологічні компанії. Кожен має допомагати команді долати конкретний етап.
Університет повинен давати студентам можливість і працювати в успішних компаніях, і створювати власні.
Оцінюватимемо цю роботу за запущеними продуктами, компаніями, інвестиціями та контрактами. Зі свого наглядового дивана за цими результатами стежитиму особливо уважно.
Антоне, вітаю в команді! Попереду велике завдання.
А як ви вважаєте: чи можуть українські університети стати повноцінними центрами технологічного підприємництва, де народжуються не лише фахівці, а й нові компанії?
Аеродиван Чернишова✈️