Психологічна підтримка

Уявіть людину, якій роками сниться, що вона запізнюється на іспит, до якого не готувалась.
А наяву їй вже 40+, у неї власна справа, і жодного іспиту вже не буде)

Сни не схожі на абетку, де вода означає одне, а зуби інше.

Будь-який «сонник» не знає ні вашого життя, ні вашої історії.
Зате сновидіння показують, чим зайнята душа вночі, коли розум не тримає оборону.
Те, що вдень ми відсуваємо або не помічаємо, повертається в образах вночі.

На мій погляд, сюжет, що повторюється, схожий на людину, яка стукає в те саме вікно, бо її досі не почули.
Запізнення на іспит може бути про страх, що вас оцінять і визнають недостатньо хорошим. Переслідування про те, від чого ви тікаєте.
Втрата дому про відчуття, що опори стало менше.

Це, авжеж, гіпотези, а не відповіді, і перевірити їх можете лише ви самостійно.

Спробуйте вранці записати не весь сюжет, а головне почуття, наприклад, страх, сором, безсилля чи радість.
Потім спитайте себе, де ви відчували це саме вдень, нещодавно.
Ви здивуєтесь, але дуже часто ви знайдете ситуацію, до якої веде ваш сон.
Якщо ж сновидіння стали кошмарами, повторюються щоночі, не дають спати або почались після важкої події, то краще зверніться до психолога чи лікаря. Такий сон уже заважає відновлюватись, і можливо, він говорить про те, що вам потрібна підтримка 🙌

Уявимо такі ситуації, де колега просить залишитись на годину довше, або сестра позичити гроші, або подруга втретє за вечір вислухати її історію.

Ви знову кажете «так», хоча всередині давно кричите «ні».
А потім довго сердитесь на людину, яка не зробила нічого поганого, бо вона просто попросила вас.
За небажаним «так» майже завжди буде стояти страх. Варто зрозуміти, який із трьох вам більш знайомий:
- Страх втратити любов.
Колись ми помітили, що нас люблять, коли ми зручні, а коли відмовляємо, тепло зникає, і тоді це правило ми принесли з собою в доросле життя.

- Страх образити.
Нам здається, що наше «ні» завдає болю іншій людині, тож ми беремо на себе відповідальність за чуже розчарування, хоча розуміємо, що дорослі люди зазвичай з ним справляються.

- Страх виявитися поганою людиною.
Якщо я можу відмовити, то я, наприклад, егоїст, і найпростіше уникнути цього відчуття, просто погодившись на прохання.

Тут я б додала, що «так» через страх дорого коштує вам. Ви виснажуєтесь, інші отримують допомогу без щирості, а ви потроху починаєте їх за це недолюблювати.

Спробуйте цього тижня замість «ні, не можу» сказати «мені треба подумати до вечора». Цей проміжок між проханням і відповіддю і є місцем, де вперше з’являється ваш власний голос. І можливо пауза дасть можливість прийняти більше чесне рішення по відношенню до себе.

У кожного з нас є завжди кілька «коли», наприклад:
коли закінчу ремонт, коли дитина піде до школи, коли виплачу кредит, коли стане спокійніше.

І ось тоді я нарешті поїду, куплю собі гарну річ, або зустрінусь із друзями без почуття провини.

Ми говоримо це так, ніби за кожним «коли» є двері, які колись відчиняться самі, і за ними почнеться справжнє життя.

Але двері не відчиняються.

Щойно одне «коли» збувається, поруч уже стоїть наступне.

Це не підступність життя, а робота, яку виконує «потім»: воно захищає нас від теперішнього, де треба щось вирішувати, ризикувати і зізнаватись собі, чого ми справді хочемо.

Мені здається, у цьому «потім» живе ще й суворий внутрішній голос. Він вважає, що радість треба заслужити, тож ставить її за двері заслуг: поки не зроблено все, відпочивати не можна.

Тому, можливо, щастя завжди попереду і ніколи не сьогодні.

Пропоную такий варіант: візьміть одне зі своїх «коли» і спитайте себе, що з нього можна дозволити вже зараз, нехай неідеально і в меншому розмірі, але обовʼязково зараз. Не щось ідеальне витримане, а те, що можна реалізувати негайно)