Павлуцький Олександр | Repalm

Літня оптимізація

Хоч нам і здавалось, що зі всіма своїми генераторами ми залітали в останній вагон, але оцінюючи це зараз, розумію, що нам все таки пощастило мати рік-два часу перед цими крупними апдейтами. Ми встигли побудувати команду, отримати досвід, запастись жирком.

Півтора року назад на одному з QA-вебінарів я розповідав, що наш план звучить так: "спочатку пробувати все і "надутись" в плані витрат і людей, а потім зрозуміти що ефективне і все інше оптимізувати".

І з цим ми теж вгадали, тому що оптимізуватись почали ще на початку літа, якраз в момент оновлення рекордів щомісяця. Досить нетипово скорочувати витрати і зменшувати команду, коли все так несеться, але в нас на це було багато причин.

1. Багато відділів розвивались кількісно, замість якісно.

Масштабувались не те що неефективні, а часто взагалі непрацюючі процеси.

У відділ, де щось не працювало, могли просто докинути людей в надії що запрацює. В основному це не допомагає.

2. Процеси будувались так, як було зручно керівнику, а не компанії

Компанія - це живий організм, де все взаємопов'язано. Якби печінка в якись момент перекинула перетравлення алкголю, скажем, на легені, то шось би в цьому організмі зламалось. От і нас почало ламатись.

3. Деякі процеси доросли до рівня, при якому треба роль С-левелу (тобто роль, яка охоплює багато відділів), але їх в компанії не було

Через це задачі у форматі пінг-понга перекидувались між відділами, відповідального за це все не було і багато чого стояло на місці.

4. По сеошним командам пройшли випробувальні періоди, настав час аналізувати результати

Більшість команд ми заонбордили взимку та весною, тому влітку можна було дивитись на повну картину успіхів і невдач.

Це проходять всі компанії, це циклічно, Голдрат вивів це в цілу "теорію обмежень", яка працює на будь якому масштабі організації.

Коли компанії проходять умовні цифри в 10+ співробітників, потім 50+, потім 100+, потім 300+, потім 1000+, то впираються в старі обмеження, яка можуть вирішитись тільки повною реорганізацією. І ми нарешті на її фінальному відрізку.

Найважливіше, що я для себе про це зрозумів: "люди, які знаходяться всередині процесу, не можуть вчасно розпізнати необхідність цих змін, тому треба вмішуватись зовнішньо".

Для керівників мого типу, які дають командам надзвичайно багато свободи, виникає необхідність директивного втручання, що зовсім незвично і вимагає певної внутрішньої перебудови.

Тому останні два місяці, не зважаючи на апдейти, на зустрічах і конференціях я світився, тому що бачив, які гарні плоди дає перебудова, як це впливає на потенціал і які перспективи відкриває.

Витрати від цієї перебудови так і не зменшились, бо багато джунів-мідлів замінялись сініорами, але і цілі зекономити не було. Коли ви реєструєте 10к доменів в місяць, то скорочення одного джуна по витратам погоди не змінює. Але вивільняє ресурс для керівника, який можна витратити на якісний розвиток процесів.

Тому дуже радий, що почали це все робити перед своїми піковими рекордними місяцями. Був час підготуватись, прошерстити ринок, не спішити.

Де жити в цьому світі

Минув рік як ми переїхали з Польщі в Дубай. За цей час багато всього сталось і в Європці і тут, багато думок про це все, хочеться поділитись.

1. Не уявляю, що повернусь на постійну основу в Польшу в наступні 5-10 років. Таке ставлення до українців піднімає питання базової поваги до себе, базового відчуття цінності.

І це в мене ще дітей нема. Уявляю собі, що дитина ходить в школу і має два вибори: або чує булінг на національній темі і стає об'єктом травлі або асимілюється і соромиться своїх батьків та походження.

Тому в Польщу тільки короткими поїздками, заради нетворкінгу, побачити українчиків.

2. Більшість країн Європи теж не розглядаю:

- всі яскраво виражені національні держави (типу Німеччини і т.д), де треба вчити мову, звички і щоб ти не зробив, ти все одно будеш недостатнім німцем\французом, і на основі цього до тебе буде зверхнє ставлення

- Іспанія, Португалія та інші чілові країни: там таких проблем майже немає, але доісторичний рівень сервісу + високі податки - це явно не те, шо може приваблювати підприємців.

- плюс ці країни просрали момент, коли треба було активніше фільтрувати радикальних імігрантів, тому рівень небезпеки для мене там неприйнятний

- маленькі країни типу Словенії, Словаччини, Румунії і т.д - гарний варіант, реально багато плюсів, але конкретно мені більшу частину року хочеться жити у величезному мегаполісі, тому для себе не розглядаю

В цілому, я зрозумів для себе, що на постійну основу розглядаю тільки мультикультурні країни, де немає потреби вчити локальну мову і вистачає англійської.

3. Що по Дубаю?

- через погоду тут комфортно знаходитись не більше 7 місяців на рік. Ці 7 місяців ти живеш в ідеальній англомовній країні, з неймовірним сервісом, безпекою і якістю життя. Інші 4-5 місяців - пекло, де навіть для такого любітєля жари як я, перебор бачити +45.

- мені дуже хочеться жити в містах, які на даний момент переживають свій пік. Наприклад, Гонконг мав такий пік у 70-80их роках, багато західних міст - в двохтисячних, кремнієва долина в 2010их. Зараз цей пік переживає Дубай. Треба трохи більше тексту, шоб розкрити цю думку, але в цілому сюди постійно тече потік талановитих людей, все будується і розвивається, все нове, сучасне, включаючи міські та державні сервіси і технології.

- фактор Ірану фоново присутній, але судячи по ринку нерухомості (який просів мінімально), більшість відчуває себе спокійно

- стартер пак для підприємців, які переїзжають в Дубай - це програма small business relief: дохід до 800к$\рік оподатковується під 0%. В Іспанії заплатилось би 200-300к$ податків, тут - 0.
І чим більше заробляєш, тим вигідніше стає Дубай: маєш акцій на мільйон доларів, вигідно вклався, вони зросли х10. Який податок? - 0.
Як взагалі можна порівнювати Європу з цим?

4. Де жити інші 4-5 місяців на рік?

- На декілька найближчих років ми для себе обрали Балі, тому що в плані вайбу це повна протилежність Дубаю: зелень, чисте повітря, чіл, серфінг, ціни відчуваються тупо як безкоштовно.

- як і в багатьох країнах Південно-Східної Азії населення дуже привітне, щиро раде тебе бачити, в їх культуру хочеться поглиблюватись, моя дівчина навіть вчить індонезійську мову. Говориш польскою на В1 - тобою незадоволені, бо говориш не ідеально. Говориш тайською, індонезійською, в'єтнамською на В1 - і тобі сиплять більше рису в порцію, дають кращі ціни, сильніше посміхаються, міцініше обіймають.
Я прожив в Азії вже 5+ років, це не відгук туриста після двох тижнів ;)

- на Балі є великі проблеми з безпекою, є незручності з часовими поясами, в більшості районів величезні пробки зі скутерів, мінусів вистачає

- і при цьому одні з найкращих в світі цін на оренду нерухомості: за 1500-2000$\на місяць дуже дуже гарні будиночки з басейном і щоденним прибиранням. А за 5-8к$ тут орендуєш кращий будинок, ніж за 40-50к$\місяць в Дубаї.

5. В світі майже немає країн, де зручно жити всі 12 місяців

Я це прийняв як факт ще під час першої зимовки в Азії в 2013-ому. Десь стає занадто холодно, десь занадто спекотно. Десь великі податки, десь відсталий сервіс, десь замалі міста, десь погані умови для імігрантів.

Великий мінус нашого способу життя - це необхідність будувати життя на дві країни. Житло треба і там і там. Транспорт і там і там. Кучу всього оплачуєш на рік, а використовуєш тільки півроку. Але якшо проблеми обмежуються тільки фінансами, то це не проблеми, а витрати. Тому з цим можна працювати.

Пишу тільки про свої враження і нічого нікому не раджу. У нас немає дітей і домашніх тварин, немає офлайн роботи і прив'язки до місця. Багато в чому нам пощастило і тому є можливість легко змінювати міста та країни.

Я розумію людей, які через сімейні фактори обирають країни, в яких би я не жив. Але я б не зрозумів себе, якби маючи цю можливість, залишався в західній європі і слухав претензії, що недостатньо добре говорю німецькою чи польскою на думку касира в Lidl.

Життя одне ;)

Серпень був нашим рекордним місяцем по доходу за весь час і його можна брати як 100%
Вересень закрили на 70% від серпня. Жовтень - на 74% від серпня.

Тобто трохи впали, в якісь окремі дні падіння було прям таким, що хотілось крепко побідкатись на життя. Але в цілому проходити такі апдейти з падінням на 25-30% від рекордних місяців - це здається дуже гарним результатом.

Про диверсифікацію

В інвестиціях є твердження про диверсифікацію: "будь яка степінь кореляції, відмінна від повного співпадіння, може зменшувати ризик".

Тобто будь які дії, направлені на різноманіття основної схеми, в теорії допомагають зменшувати ризик.

Це можуть бути відносно незначні зміни в монобрендових сайтах:

- інші типи доменів
- інші шаблони сайтів\сторінок,
- інші схеми лінків,
- інші способи бусту сайтів в перші дні, склейки

Або дуже значні зміни

- інші типи сайтів
- паразитка

Ніколи не знаєш, що саме спрацює. Пробувати треба все.

Нюанс полягає в тому, що коли в тебе кочегарить одна конкретна схема, то інвестиція в шось інше - це пряме зменшення сьогоднішнього доходу з надією заробити в майбутньому. Можна не вгадати, втратити дохід в моменті і не отримати нічого в майбутньому. І таке трапляється.

При цьому я вже багато разів переконувався, що "пробувати різні схеми однією командою" частіше всього приводить до розфокусу і втрати доходу по всім напрямкам, ніж до винайдення неубіваємого апдейтами термінатора.

Як неможливо вирішити проблеми на тому ж рівні свідомості, на якому їх створив, так і неможливо очікувати від сеошника якісного і одночасного опрацювання двох різних взаємовиключних схем.

Якшо за топ боряться дві повністю однакові команди в однакових умовах, але одна витрачає на це 100% часу, а інша 30-50%, то які шанси в другої?

Тому продовжуємо створювати нові команди і залучати до себе існуючі. Зараз є 6 сеошних команд, готові взяти сильно більше.

Наша ідея полягає в тому, щоб наймати розумних людей і не заважати їм робити те, що вони хочуть. Ресурс компанії дозволяє перечікувати погані часи і давати командам розправити крила. Наприклад команда, яка зараз гарно перформить, останні півроку була мінусово-нульова.

Апдейт нормально так розвернув ринок. Найважче буде джунам і мідлам, бо їх зазвичай беруть під масштабування існуючих схем, а не під пошук нових. А існуючих схем в більшості команд зараз немає, а ті що є - вимагають 3-6 місяців інвестицій, а не 1-2 місяці, як це було останній рік.

Але і це переживемо. Я в сеошці з 2009 року, її на моїй пам'яті вже стільки разів хоронили, що пальців не вистачить порахувати. І скільки разів ще будуть ;)